Спортивні арени в Ріо вже спорожніли, однак символи Олімпійського руху знаходяться під надійним захистом.
Будь-яке використання олімпійських символів з комерційною метою заборонено Олімпійською хартією. А всі права на будь-які олімпійські символи належать виключно Міжнародному олімпійському комітету, в тому числі права на їх використання з комерційною чи рекламною метою. До олімпійських символів належать: прапор (кільця), гімн, присяга, девіз, медалі, олімпійський вогонь і факели, оливкова гілка, салют, талісмани, емблема.
Більшість країн включили до свого національного законодавства норми щодо охорони олімпійських об’єктів/символів. Багато в чому це заслуга не тільки Олімпійського руху, але й влади тих країн, які, розуміючи важливість Олімпійського руху та спорту в цілому, вжили таких заходів для того, щоб забезпечити активний режим захисту олімпійської символіки. Особливо важливе ухвалення та дотримання таких правових норм у тих країнах, які безпосередньо приймають Олімпійські ігри.
Проведення Олімпійських ігор
Такі норми є основою для боротьби з паразитичним маркетингом і дають можливість регулювати рекламу, зокрема щодо олімпійських об’єктів.
Для довідки: Перші конкретні норми законодавства, пов’язані з проведенням Олімпійських ігор, з’явилися в Канаді перед проведенням Олімпійських ігор 1976 року в Монреалі. Наступним етапом було укладення Найробського договору про охорону олімпійського символу (1981 р.). До речі, Україна приєдналася до нього в грудні 1998 року. Загальна ж кількість сторін-учасниць зараз становить 52. А вже починаючи з Олімпійських ігор у Сіднеї 2000 року, всі приймаючі країни ухвалили таке законодавство. Це стосується і господарів наступних Олімпійських ігор, таких як Пхьончхан 2018 (Корея) року та Токіо 2020 (Японія).
Якщо говорити про олімпійські символи як про ТМ, то варто відзначити, що МОК реєструє ТМ, зокрема, за допомогою Мадридської системи ВОІВ для міжнародної реєстрації знаків, пов’язаних з його об’єктами ІВ – олімпійським символом і словами «Олімпійський», «Олімпіада» й «Олімпійські гри», які є спільними для кожної нової Олімпіади.
Крім того, МОК також прагне захистити так звані ідентифікатори, пов’язані з конкретною Олімпіадою, такі як офіційна емблема цієї Олімпіади та ТМ, що складаються з назви міста та року проведення Олімпіади, наприклад «Токіо 2020»:
Така стратегія має свої підстави. У 1993 році, ще до того, як Сідней був офіційно обраний для проведення Олімпіади 2000 року, третя сторона спробувала зареєструвати всі назви міст-кандидатів для Олімпійських ігор 2000 року в багатьох країнах, а потім погрожувала партнерам МОК судовим позовом за використання «Сідней 2000».
Тому з метою запобігання подібним порушенням у майбутньому, МОК згодом було вжито заходів щодо захисту ідентифікаторів (Місто + Рік) задовго до того, як певне місто отримає право на проведення Олімпійських ігор.
Наприклад, у базі ВОІВ можна вже побачити міжнародні заявки на такі знаки, як:
,
и 
.
Те саме можна сказати і стосовно тих міст, які брали участь у боротьбі за проведення Олімпійських ігор, тільки цим ТМ вже присвоєні номери міжнародних реєстрацій:
Але варто звернути увагу на те, що реєстрація подібних ТМ не завжди проходить гладко.
Деякі судові рішення ставлять під сумнів розпізнавальний характер ТМ, що складаються з назви міста та зазначення року, оскільки набуття розпізнавальної здатності зазвичай вимагає дуже тривалого використання на ринку.
Проте, численні відомства з питань торговельних марок у всьому світі (в тому числі Відомство ЄС з питань інтелектуальної власності (EUIPO)) погодилися з позицією, що в конкретному випадку, для Олімпійських ігор, розпізнавальна здатність може набуватися знаком дуже швидко. Адже, зважаючи на винятковий інтерес до Олімпіади в усьому світі і широке висвітлення в ЗМІ обрання чергового міста-господаря ігор, розпізнавальна здатність у знака з’являється щойно оголошується результат.
Варто звернути особливу увагу на захист прав на ТМ, які представляють унікальні емблеми Олімпійських ігор, що символізують місто та країну-організатора:
І якщо вже говорити про офіційні емблеми Олімпійських ігор, не можна не згадати про ситуацію з емблемою Ігор у Токіо 2020 року, яка ще раз підкреслює, наскільки серйозно треба ставитися до захисту прав на олімпійські символи.
Після офіційної презентації емблеми Ігор 2020 року, автором якої виступив дизайнер Кендзіро Сано, оргкомітету Ігор довелося відмовитися від її використання через звинувачення у плагіаті, які висунув бельгійський дизайнер Олів’є Дебі, посилаючись на те, що два роки тому він придумав дуже схожий логотип для театру в Льєжі. Крім того, що такий конфуз негативно позначився на репутації заходу, розробка нового символу вимагала додаткових витрат. І цілий рік пішов на те, щоб затвердити нову емблему, автором якої став дизайнер Асао Токоро.
Автор: Asao Tokolo – File:2020 Summer Olympics Logo.png, Суспільне надбання.
Автор: Ольга Крещенко
Передрук, повне або часткове копіювання тексту статті, переклад, розміщення статті або її перекладів на інших сайтах та інших Інтернет-ресурсах, будь-яке інше її використання без письмового дозволу автора суворо заборонені. Порушення заборони тягне за собою відповідальність згідно із законом України «Про авторське право і суміжні права»