У своїй практиці юристам агенції «Синергія» довелося мати справу з виконанням судових рішень щодо стягнення заборгованості з компаній, які є майже банкрутами, – не мають коштів на рахунках, нерухомості і засобів виробництва. Іноді єдиним їх активом залишаються майнові права на торговельну марку.

Нам захотілося дізнатися, чи можливо через виконавчу службу домогтися звернення стягнення на майнові права інтелектуальної власності?

Нормативне регулювання

У ст. 32 чинного Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що заходами примусового виконання рішень є, в т. ч., звернення стягнення на майно та майнові права боржника.

У новому Законі України «Про виконавче провадження», який набуває чинності 05.10.2016 р., у ст. 10 чітко вказано, що звернути стягнення можна на майнові права інтелектуальної власності.

Однак специфіка прав інтелектуальної власності як прав виключного майнового характеру полягає в тому, що передати ці права від власника до іншої особи можна тільки уклавши договір в письмовій формі відповідно до ст. 1107 ЦК України та пунктів 7, 9 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Крім того, факт передачі виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку потрібно зареєструвати в Державній службі інтелектуальної власності України (надалі – Державна служба) відповідно до п. 2 ст. 1114 ЦК України.

Підстав для реєстрації змін у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів є всього три: (а) рішення Державної служби; (б) рішення суду; (в) клопотання або заява власника свідоцтва на знак (п. 2.4. Положення, затвердженого наказом Міносвіти N 10 від 10.01.2002 р.).

При цьому, в п. 1.2. Інструкції №48 від 29.01.2002 р., якою керується Державна служба, чітко визначено, що передача права власності на торговельну марку може здійснюватися тільки на підставі договору.

До повноважень виконавців не належать такі дії, як примус боржника до укладення договору про передачу прав на торговельну марку. Навіть якщо боржник погодиться укласти зі стягувачем такий договір, для стягувача виникли б додаткові витрати на його реєстрацію.

Тут є ще один дуже важливий момент. Державна служба не зареєструє факт передачі прав, якщо це може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Практика виконавчої служби

На сьогоднішній день неврегульованість відносин щодо звернення стягнення на майнові права інтелектуальної власності призводить до того, що виконавці не використовують однаковий підхід. Інформація про зареєстровані торговельні марки є у відкритих електронних базах даних Державної служби інтелектуальної власності України. Виконавець, маючи доступ до такої бази даних, може дуже легко дізнатися, чи є у боржників зареєстровані торговельні марки. Деякі виконавці направляють запити до Державної служби, інші виконавці заперечують, що вони повинні перевіряти ще й цю інформацію. При цьому, немає практики примусової реалізації прав на торговельні марки через аукціон.

Оскільки в Україні поки відсутній реальний механізм передачі майнових прав на торговельну марку без укладення договору, для виконання нового закону про виконавче провадження потрібно буде вносити додаткові зміни до законодавства.

Автор: Анастасия Радомская

Передрук, повне або часткове копіювання тексту статті, переклад, розміщення статті або її перекладів на інших сайтах та інших Інтернет-ресурсах, будь-яке інше її використання без письмового дозволу автора суворо заборонені. Порушення заборони тягне за собою відповідальність згідно із законом України «Про авторське право і суміжні права»