Раніше я вже писала про те, яких формальностей слід дотримуватися при купівлі-продажу об’єктів інтелектуальної власності, що належать одному з подружжя. Зі статтею на цю тему можна ознайомитися на порталі delo.ua.

25 листопада ц. р. Верховним Судом було прийнято постанову у справі №6-2333цс15 щодо спору про спільну власність подружжя. Незважаючи на те, що спір стосувався матеріального майна, хотілося б все одно відзначити це рішення суду. Воно дає чітке визначення критеріїв і показує чітку позицію Верховного Суду щодо питання, за яких обставин майно, придбане у шлюбі, належить до спільного.

Нагадаю, що віднесення майна до спільної сумісної власності визначає порядок розпорядження таким майном – обов’язкова взаємна згода власників. Частина 2 статті 60 Сімейного кодексу говорить про те, що будь-яка річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

Верховний Суд зазначив

Водночас, Верховний Суд зазначив, що при застосуванні норми статті 60 СКУ, суд повинен встановити не тільки факт придбання майна за час шлюбу, але і той факт, що джерелом його отримання були спільні сумісні кошти або спільна робота подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності (те саме можна застосувати і до об’єктів інтелектуальної власності), є:

1) час придбання такого майна;

2) кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання);

3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Для наочності: якщо торговельна марка (або будь-яке інше майно чи права) була придбана за кошти, одержані одним із подружжя від продажу, наприклад, автомобіля, придбаного до шлюбу, то згідно з позицією Верховного Суду, така торговельна марка не буде вважатися спільною сумісною власністю подружжя. Чи справедливою є така позиція – питання для обговорення.

Автор: Аліса Краснобаєва

Передрук, повне або часткове копіювання тексту статті, переклад, розміщення статті або її перекладів на інших сайтах та інших Інтернет-ресурсах, будь-яке інше її використання без письмового дозволу автора суворо заборонені. Порушення заборони тягне за собою відповідальність згідно із законом України «Про авторське право і суміжні права»