Внесення змін у Податковий кодекс України
Новий 2015 рік у всіх розпочався з вивчення нововведень, внесених податковою реформою. Змін багато, думок щодо застосування та трактування кожної з них також чимало. Зокрема це стосується і нового визначення поняття «роялті» у зміненому Податковому кодексі. Так, з урахуванням поправок за Законом №71-19 від 28.12.2014 р. «Про внесення змін у Податковий кодекс України та деякі законодавчі акти щодо податкової реформи», нова редакція поняття «роялті», викладена в п. 14.1.225 Податкового кодексу, відтепер містить три принципово нових пункти, які визначають, що не є платежем «роялті».
Пропоную розглянути докладніше один з них і спробувати визначити, який сенс в ньому закладено.
Так, «не вважаються роялті платежі, отримані, як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежено кількістю копій, необхідних для такого використання (використання “кінцевим користувачем”)».
На мій погляд, суть даного пункту досить зрозуміла. Якщо раніше з цього питання було дві думки (роялті або плата за послуги / придбання ПЗ), то зараз законодавець чітко закріпив, що використання програмного забезпечення «для власних потреб», у внутрішній діяльності за цільовим призначенням самого програмного забезпечення (наприклад, використання однієї або декількох копій Photoshop фотостудією) не є роялті. І це обмеження є цілком логічним – кінцевому користувачеві не надається право на використання самої програми, як об’єкта авторського права, в розумінні закону про авторське право (право на відтворення, переробку тощо).
Тобто, платежі за право на використання програмного забезпечення будуть вважатися роялті лише в тому випадку, якщо використання програми без сплати таких платежів буде порушенням авторських прав правовласника. У всіх інших випадках це буде плата за послуги з надання / придбання примірника програмного забезпечення для використання за прямим його призначенням.
В іноземних видавців (правовласників) програмного забезпечення відносини з кінцевими користувачами за звичаєм регулюються положеннями End User Licenses Agreement (EULA) – дослівно «Ліцензійна угода з кінцевим користувачем». Але, не дивлячись на назву «Ліцензійна», платежі за такою угодою в більшості країн (тепер і в нашій) не вважаються роялті.
Варто відзначити, що такий підхід сформований Модельною податковою Конвенцією на прибутки і капітал Організації економічного співробітництва та розвитку і офіційними коментарями до неї, яка застосовується в більшості країн ЄС, в США. Таким чином, в даному питанні наше законодавство наблизилося до міжнародної практики.
Що стосується практичної сторони для українських платників податків, тепер вкрай важливо відрізняти, в якому випадку використання програмного забезпечення буде з використанням авторських прав, а в якому – виключно за функціональним призначенням програми, щоб мати можливість правильно визначати податкові наслідки платежу за те або інше використання.
Автор: Аліса Краснобаєва
Передрук, повне або часткове копіювання тексту статті, переклад, розміщення статті або її перекладів на інших сайтах та інших Інтернет-ресурсах, будь-яке інше її використання без письмового дозволу автора суворо заборонені. Порушення заборони тягне за собою відповідальність згідно із законом України «Про авторське право і суміжні права»