Ви виявили, що товари вашого бренду продають онлайн-магазини, до яких ви не маєте відношення? Водночас ви розумієте, що вони продають оригінальний товар, правомірно введений в обіг. У такому випадку принцип вичерпання прав дійсно обмежує можливості власника торговельної марки забороняти продаж. Однак він не позбавляє правовласника права захищати репутацію бренду, гарантійну політику та комерційні зв’язки.

Відповідно до пункту 6 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»: «виключне право власника торговельної марки не поширюється на використання торговельної марки для товару, введеного під цією торговельною маркою в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв’язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот».

В Україні діє міжнародний принцип вичерпання прав, тобто власник торговельної марки не може заперечувати проти імпорту (ввезення) та продажу оригінальних товарів, які були введені в обіг будь-де у світі самим правовласником або за його згодою. При цьому судова практика показує, що навіть у таких випадках власник торговельної марки може захищати свої права інтелектуальної власності, якщо доведе наявність «вагомих підстав» для заборони подальшого продажу товару.

Які обставини визнаються «вагомими підставами» для заборони продажу?

На практиці суди в Україні до «вагомих підстав» відносять такі дії продавців, які:

  1. Погіршують якість або функціональні властивості товару. Наприклад, у разі зміни комплектації чи втручання у конструкцію товару.
  2. Видаляють або змінюють маркування, терміни придатності чи інші елементи з товарів та їх упаковок.
  3. Продають оригінальні товари без офіційного пакування, інструкцій чи гарантійних документів.
  4. Вводять споживачів в оману щодо статусу магазину або гарантійного обслуговування, створюючи враження, що вони є офіційними представниками виробника (офіційними дистриб’юторами).
  5. Завдають шкоди репутації виробника. Наприклад, через продаж товарів в умовах, що є нехарактерними для продавців оригінального товару, в неналежних умовах, або через постійні негативні відгуки споживачів.

Суди зазначають, що відповідальність за якість товару споживач пов’язує саме з власником торговельної марки та виробником товару.

Судова практика: як власник торговельної марки може довести наявність підстав для заборони продажу

Показовою є справа Печерського районного суду м. Києва № 757/19365/19. Рішенням від 14 грудня 2020 року, яке було залишене без змін апеляцією, суд задовольнив позов власника торговельних марок до групи онлайн-продавців, які реалізовували оригінальні товари, проте із змінами в комплектації товарів та використанням неправдивої інформації про офіційні гарантії на товар. Суд заборонив відповідачам використовувати торговельні марки позивача при продажі товарів та постановив вилучити і передати позивачу відповідні товари.

Суд встановив, що такі дії продавців:

  • вводять споживачів в оману щодо походження товару;
  • створюють враження комерційного зв’язку між продавцем і правовласником;
  • негативно впливають на репутацію бренду.

Це рішення є важливим нагадуванням для бізнесу, що продаж оригінального товару сам по собі не гарантує відсутність відповідальності.

Українська та європейська гармонізація

Судова практика в Україні узгоджується з положеннями Директиви ЄС 2015/2436, яка передбачає, що власник торговельних марок може заперечувати проти подальшого продажу товарів, якщо їх якість або стан було змінено після введення в обіг.

Практика Cуду справедливості ЄС роз’яснює: використання чужої торговельної марки у рекламі чи продажі, яке створює враження наявності комерційного зв’язку з правовласником, також є вагомою підставою для заборони.

Як власникам торговельних марок захищатися на практиці

Важливо розуміти, що суд не стане на бік правовласника лише через сам факт неавторизованого продажу товару. Для того щоб успішно застосувати виняток із принципу вичерпання прав у суді, правовласнику потрібно надати вагомі докази, що дії продавця:

  • ввели споживачів в оману щодо походження товару або умов його використання;
  • призвели до шкоди репутації бренду (скарги споживачів, негативні відгуки, медійне охоплення);
  • пов’язані зі змінами товару або його маркування без згоди правовласника.

До таких доказів можуть належати:

  • результати тестових закупок;
  • висновки експертів / спеціалістів щодо стану товару;
  • офіційні скарги споживачів;
  • фотографії змін у маркуванні чи упаковці.
Висновки

Принцип вичерпання прав встановлює баланс між інтересами власників торговельних марок і вільною торгівлею. Проте цей баланс не означає беззахисність бренду. Якщо повторний продаж оригінального товару шкодить репутації, змінює гарантійну політику або вводить споживача в оману щодо зв’язку з правовласником, закон надає ефективні механізми захисту бренду. Водночас успішність використання таких механізмів залежить від своєчасного правового аналізу ситуації та правильно побудованої стратегії реагування. Досвідчені юристи допоможуть сформувати чітку позицію у спорі, підкріплену необхідними доказами. Це дозволить не лише припинити порушення, а й вибудувати системний контроль за використанням бренду на ринку в подальшому.

Автор: Олександра Сорока