Українські підприємства, які виплачують дивіденди, відсотки і роялті своїм партнерам-нерезидентам, постійно стикаються з питанням: чи є цей партнер бенефіціарним власником цього платежу?
Це питання є актуальним, оскільки від відповіді на нього залежить:
- чи можна застосувати пільгову ставку податку на репатріацію з доходу нерезидента;
- якщо виплачується роялті, то може виникнути зобов’язання збільшити базу оподаткування податком на прибуток на суму доходу партнера.
Як же визначити, чи є ваш партнер бенефіціарним власником доходу
Наблизиться до відповіді допоможуть коментарі до Модельної конвенції ОЕСР, які застосовні для тлумачення цього поняття. Згідно з ними, одержувач доходу є його бенефіцарним власником в тому випадку, якщо він має право користуватися і розпоряджатися доходом, яке не обмежене зобов’язанням передати дохід іншій особі.
Виходячи з цієї норми і існуючої практики можна виділити такі правила для визначення бенефіціарного власника:
- Одержувач платежу – не бенефіціарний власник, якщо його роль обмежена одержанням доходу і передачею його іншій особі.
- В тому числі це стосується тих випадків, коли одержувач діє як:
- агент (наприклад, надає агентські послуги за договором, і передає отриманий дохід принципалу);
- номінальний одержувач (наприклад, представник, який отримує дохід за дорученням, щоб передати його довірителю);
- кондуїтна компанія (тобто підставна особа – посередник в отриманні доходу).
- При цьому неважливо, чи здійснюється передача доходу на підставі формально вираженого (наприклад, договірного) зобов’язання, або в силу фактично існуючих, неофіційних відносин.
Тому одержувач платежу не буде вважатися бенефіціарним власником у разі, якщо очевидно, що у нього фактично немає можливості самостійно розпорядиться доходом. Наприклад, якщо несподівано виявляється, що у банку, якому ви виплачуєте відсотки по кредиту, немає ні керівника, ні офісу, ні співробітників, компетентних у фінансовій сфері.
- Зазвичай підприємство, яке дійсно має право користуватися доходом, несе комерційні ризики в зв’язку з цим доходом і бере участь в його формуванні. Тобто, якщо компанія, наприклад, придбала ліцензію на право на використання торгової марки, а потім надала субліцензію на ці ж права іншій компанії , то може виникнути питання, яка роль компанії- ліцензіата в цій договірній моделі, і чи не простіше субліцензіату було отримати ліцензію безпосередньо у власника торгової марки?
- Варто відрізняти поняття «передача доходу» від незалежних від отримання доходу зобов’язань нерезидента за виплатами його контрагентам. Наприклад, якщо ваш партнер отримав від вас відсотки за виданим кредитом, і сам оплатив відсотки за свій кредит банку, це саме по собі ще не є «транзитом», передачею сплачених вами відсотків цьому банку, і не позбавляє партнера статусу бенефіціарного власника.
Зобов’язання партнера перед його контрагентом можуть бути зовні схожими, але повністю незалежними від ваших зобов’язань перед ним. Наприклад, зобов’язання по виплатах ви-партнер і партнер-третя особа можуть відрізнятися по:
- предмету (ви і партнер платите не за один і той же об’єкт);
- терміну (між платежами від вас і платежами від партнера існують значні інтервали в часі);
- періодичності (ви і партнер здійснюєте платежі з різною періодичністю).
Наявність подібних відмінностей допоможе довести відсутність транзиту (передачі) доходу партнером, і як наслідок – наявність у нього статусу бенефіцарного власника доходу.
- Підтвердити право компанії-одержувача платежу на розпорядження доходом можна за допомогою документів, які вказують на те, що ця компанія застосувала отримані кошти у своїй господарській діяльності, визнала їх отримання доходом, заплатила з такого доходу податок (або хоча б відзвітувала про ці доходи перед своєю податковою). Тобто, такими документами може бути фінансова і податкова звітність нерезидента, а також довідки від податкових органів його країни і незалежних аудиторських фірм.
- Для платежів роялті: немає прямої залежності між статусом особи як власника об’єкта, за використання якого сплачується роялті, і його статусом бенефіціарного власника такого роялті, оскільки власник цього об’єкту може надати право отримувати роялті, користуватися і розпоряджатися ним, третій особі.
Ці правила відображають найбільш поширені моделі, які виникають при визначенні бенефіціарного власника доходу. Але універсальних критеріїв для відповіді на це питання немає, і в кожному конкретному випадку слід виходити з фактичних обставин певного кейса. Єдине правило, яке поширюється на всі окремі випадки, можна сформулювати так: одержувач доходу є його бенефіцарним власником в тому випадку, якщо він дійсно має право користуватися і розпоряджатися доходом, яке не обмежене зобов’язанням передати дохід іншій особі.
Більш детально про бенефіціарність отримувача доходу, а також про інші нюанси виплати рояльні нерезидентам, ви можете дізнатися на нашому постійному семінарі “Все про податки при операціях з роялті та ПЗ для підприємств”
Автор: Дмитрій Короза
Передрук, повне або часткове копіювання тексту статті, переклад, розміщення статті або її перекладів на інших сайтах та інших Інтернет-ресурсах, будь-яке інше її використання без письмового дозволу автора суворо заборонені. Порушення заборони тягне за собою відповідальність згідно із законом України «Про авторське право і суміжні права»