Українські підприємства, які виплачують дивіденди, відсотки і роялті своїм партнерам-нерезидентам, постійно стикаються з питанням: чи є цей партнер бенефіціарним власником цього платежу?

Це питання  є актуальним, оскільки від відповіді на нього залежить:

  • чи можна застосувати пільгову ставку податку на репатріацію з доходу нерезидента;
  • якщо виплачується роялті, то може виникнути зобов’язання збільшити базу оподаткування податком на прибуток на суму доходу партнера.

Як же визначити, чи є ваш партнер бенефіціарним власником доходу

Наблизиться до відповіді допоможуть коментарі до Модельної конвенції ОЕСР, які застосовні для тлумачення цього поняття. Згідно з ними, одержувач доходу є його бенефіцарним власником в тому випадку, якщо він має право користуватися і розпоряджатися доходом, яке не обмежене зобов’язанням передати дохід іншій особі.

Виходячи з цієї норми і існуючої практики можна виділити такі правила для визначення бенефіціарного власника:

  1. Одержувач платежу – не бенефіціарний власник, якщо його роль обмежена одержанням доходу і передачею його іншій особі.
  2. В тому числі це стосується тих випадків, коли одержувач діє як:
  • агент (наприклад, надає агентські послуги за договором, і передає отриманий дохід принципалу);
  • номінальний одержувач (наприклад, представник, який отримує дохід за дорученням, щоб передати його довірителю);
  • кондуїтна компанія (тобто підставна особа – посередник в отриманні доходу).
  1. При цьому неважливо, чи здійснюється передача доходу на підставі формально вираженого (наприклад, договірного) зобов’язання, або в силу фактично існуючих, неофіційних відносин.

Тому одержувач платежу не буде вважатися бенефіціарним власником у разі, якщо очевидно, що у нього фактично немає можливості самостійно розпорядиться доходом. Наприклад, якщо несподівано виявляється, що у банку, якому ви виплачуєте відсотки по кредиту, немає ні керівника, ні офісу, ні співробітників, компетентних у фінансовій сфері.

  1. Зазвичай підприємство, яке дійсно має право користуватися доходом, несе комерційні ризики в зв’язку з цим доходом і бере участь в його формуванні. Тобто, якщо компанія, наприклад, придбала ліцензію на право на використання торгової марки, а потім надала субліцензію на ці ж права іншій компанії , то може виникнути питання, яка роль компанії- ліцензіата в цій договірній моделі, і чи не простіше субліцензіату було отримати ліцензію безпосередньо у власника торгової марки?
  2. Варто відрізняти поняття «передача доходу» від незалежних від отримання доходу зобов’язань нерезидента за виплатами його контрагентам. Наприклад, якщо ваш партнер отримав від вас відсотки за виданим кредитом, і сам оплатив відсотки за свій кредит банку, це саме по собі ще не є «транзитом», передачею сплачених вами відсотків цьому банку, і не позбавляє партнера статусу бенефіціарного власника.

Зобов’язання партнера перед його контрагентом можуть бути зовні схожими, але повністю незалежними від ваших зобов’язань перед ним. Наприклад, зобов’язання по виплатах ви-партнер і партнер-третя особа можуть відрізнятися по:

  • предмету (ви і партнер платите не за один і той же об’єкт);
  • терміну (між платежами від вас і платежами від партнера існують значні інтервали в часі);
  • періодичності (ви і партнер здійснюєте платежі з різною періодичністю).

Наявність подібних відмінностей допоможе довести відсутність транзиту (передачі) доходу партнером, і як наслідок – наявність у нього статусу бенефіцарного власника доходу.

  1. Підтвердити право компанії-одержувача платежу на розпорядження доходом можна за допомогою документів, які вказують на те, що ця компанія застосувала отримані кошти у своїй господарській діяльності, визнала їх отримання доходом, заплатила з такого доходу податок (або хоча б відзвітувала про ці доходи перед своєю податковою). Тобто, такими документами може бути фінансова і податкова звітність нерезидента, а також довідки від податкових органів його країни і незалежних аудиторських фірм.
  2. Для платежів роялті: немає прямої залежності між статусом особи як власника об’єкта, за використання якого сплачується роялті, і його статусом бенефіціарного власника такого роялті, оскільки власник цього об’єкту може надати право отримувати роялті, користуватися і розпоряджатися ним, третій особі.

Ці правила відображають найбільш поширені моделі, які виникають при визначенні бенефіціарного власника доходу. Але універсальних критеріїв для відповіді на це питання немає, і в кожному конкретному випадку слід виходити з фактичних обставин певного кейса. Єдине правило, яке поширюється на всі окремі випадки, можна сформулювати так: одержувач доходу є його бенефіцарним власником в тому випадку, якщо він дійсно має право користуватися і розпоряджатися доходом, яке не обмежене зобов’язанням передати дохід іншій особі.

Більш детально про бенефіціарність отримувача доходу, а також про інші нюанси виплати рояльні нерезидентам, ви можете дізнатися на нашому постійному семінарі “Все про податки при операціях з роялті та ПЗ для підприємств”

Автор: Дмитрій Короза

Передрук, повне або часткове копіювання тексту статті, переклад, розміщення статті або її перекладів на інших сайтах та інших Інтернет-ресурсах, будь-яке інше її використання без письмового дозволу автора суворо заборонені. Порушення заборони тягне за собою відповідальність згідно із законом України «Про авторське право і суміжні права»